А класний засіб від спеки?Правда?)))

 

...Іноді ми не помічаємо ангела біля свого плеча.Іноді відвертаємось від нього,шукаючи щось краще.

Іноді не вміємо дякувати за простягнуту руку допомоги.Іноді самі штовхаємо в безодню найближчі серця...

Чомусь не навчилися пробачати,розуміти...

Чомусь не зуміли відігріти любов"ю свого покаліченого ангела.

І він(вона)...залишається на дорозі..без жодної допомоги.Тільки шепоче услід:"Нехай щастить.."

Чомусь,чомусь,чомусь....

Напевне,якби не це "чомусь",то небеса подарували б нам маленьке щастя- засинати щасливою на його теплому плечі........

____

 

 

 

Каждое утро синички прилетают.Так светло,чисто и радостно,когда они есть!

Тихо и спокойно.

 .... синички...

Радость.

Моя.

____

зы. салоедки,как и я! Тсссссс! Салком подкармливаю их!

 

Вірш-мій.

_________

 

Минули довгі і безсонні

темні ночі,

у вічність

відійшли

тривожні дні.

А я ще й досі бачу

твої

очі,

які з тривогою

дивились

вслід мені.

Ти ніс достойно

хрест свій

на Голгофу,

зробив для мене

все,

що тільки міг.

І я сьогодні

дуже вдячна

Богу,

що він тобі

у цьому

допоміг...

_____

 

 

...... Львів-неповторне місто,мешканцям якого навіть зараз вдається зберігати традиції і

колорит давнини.

Плине час.

Все змінюється.

Але львів"яни незмінно зберігають свій шарм і своєрідний,"галицький" гумор!

Ні для кого не є секретом,що у наших багаточисельних кав"ярнях,кнайпах,корчмах,кафе,як і у минулих століттях завжди вирує життя!

Тут проводять час за філіжанкою кави чи бокалом пива.Тут зустрічаються з друзями чи коханими.Тут

збираються хужожники,актори і музиканти,політики і бандити,молодь і старші люди.Тут роблять наукові

відкриття і займаються творчістю.

Тут народжуються таланти і легенди...

Коли я не вдома,-завжди сумую...і буду сумувати

____

Ну а без них-Львів-не Львів!

МЕР Львова!!!!!!!!

Славко Вакарчук!! "Я їду домів!""

Героям-слава!!!!!!!

 

Я-львів"янка. Є у нас категорія людей,яких називають рагулями.Це-ні для кого не секрет.

При розмовах зі знайомими з інших регіонів з"ясувала,що у них це слово не є поширеним,або зовсім не вживається.

Усвідомлюю,що не гарно "клеїти" ярлики людям,але деколи я також його вживаю...

________

Хто такі "рагулі"?...Ну...один мій знайомий каже, що це-розпи *дяї.))))))

Вони,як правило,голосно розмовляють у транспорті,що для справжніх львів"ян не є властивим.

Вони можуть у тому ж транспорті слухати музику з телефона,голосно реготати і голосно розмовляти по мобілці.

Багато матюкаються.

У їхньому лексиконі часто вживаними словами є "ТІПА" і "КАРОЧЕ"!!)))

Дівчина,що приїхала до Львова на навчання,і якій від 16-ти до 19-ти років,відразу починає  палити

сигарети і вдавати з себе "круту".Рагуліха.

Прикладів можна навести багато..на жаль.

Можливо,читачі мене доповнять....

ой....

Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,

А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.

- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль,

- Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі:

Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю.

І я відповіла: ” Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! ......”

 (Ліна Костенко)

________________

Доброго ранку!Кохайте і будьте коханими!)))

Ранком,до схід сонця,їй,як ніколи,хотілося бігти волошковим полем,

плутаючись у високих травах,і дихати,дихати,дихати..........

Повітря не вистачає...

Зупинилася-лягла у траву і дивилася у небо.

У його недосяжність і височінь.

Так,що крутилася голова....

...хотілося,щоб дощик пішов,...-

не простий,а щоб серед звичайних прозорих краплиночок були волошкові...

...і там,де падали ці краплиночки,виростали б яскраво-сині волошки...

Як очі............

...Органный зал в тот день напоминал улей.В актовом-яблоку негде упасть.

Для неё,тогдашней студентки,всё выглядело празднично и загадочно.

И её абсолютно не смущало то,что пройдёт ещё немного времени,и этот

гомонящий улей усядется на свои места,и все взгляды устремятся на празднично украшенную сцену студенческой научной конференции,на которой она будет выступать.

...Сказать что не было лёгкого волнения,это значит сказать неправду.

И волновалась,и и к зеркалу бегала-запихнув доклад подмышку,прихорашивалась.

Уверенность вселял профессор,дававший последние наставления:

"Значит так.Говорить смело,уверенно(это она умела),смотреть в зал и не дай Бог-засмеяться!(хм...а вот здесь-проблематично!).

И чтобы без чёртиков в глазах!Я всё понятно сказал?!!"

Рассмеялась!!

И чёртики- вот они! Ага! Уже есть!!

___

...в перерыве вдруг почувствовала на себе чей-то взгляд.

Присмотрелась.

Нет,таки не ошиблась.

Взгляд был направлен именно на неё.

Незнакомец шёл уверенно и совершенно спокойно.

Он улыбался!

Обратился на английском.Его "HI!" особо как-то впечатления не произвело-"ну надо же парню повыпендриваться",-подумала про себя.

Но ответила мгновенно:"HI! Can you speake English?"

....и...смеющиеся глаза обоих!!!

"Yes!I am an American!" И,подав ей руку,представился.

Ничего на оставалось делать,как покраснеть и пожать эту огромную,тёплую руку.

Которая впоследствии оказалась рукой друга.

___

..а после перерыва слушали Баха.

Там.

В органном зале...

И пили кофе в уютной кнайпе одного очень красивого города....

 

Помню...как отец встречал нас с мамой во Франкфурте...

...мы вышли из поезда...

Он взял меня на руки,подбросил,как пушинку,-такой огромный и такой счастливый:"Ооооо!Моя мода и моя врОда!",-сказал и засмеялся.

...Как всегда-цветы.

Маме.

И мы поехали в Дрезден.

____

Несмотря на то,что это была моя первая поездка в чужую страну,никаких особых "указаний" и "назиданий"со стороны родителей не было.Как,впрочем,и всегда.

...помню вазу с огромным букетом роз на столе...,апельсины,духи(подарок маме)и красненькие тапочки в белый горошек-мне.

На второй день я позакомилась с фрау Хильде и герром Фэскэ.

Взрослые,наверное,во всём мире одинаковы-первый вопрос-"как тебя зовут?",потом-"сколько тебе лет?",ну и,наконец,ЗНАМЕНИТОЕ_"кем ты хочешь быть?"

YES!!

Я ответила...хочу быть... "ДОЖДЁМ"...

мне было 5 лет.

Была маленькая пауза,как в "Ревизоре",отец улыбнулся ...Фрау Хильде что-то ему сказала на немецком-он ,улыбнувшись,ответил...

так для меня остался тайной этот разговор...-я не знала немецкого ..

____

Вечером ,во дворе,ко мне подошёл их 9-тилетний внук-Петер.Окинув меня изучающим взглядом, почему-то сказал:"Фашист". Мой ответ был молниеносным и беспощадным-удар по башке.

Я уже тогда знала,что это-плохое слово...

Так состоялась моя первая встреча с незнакомой страной-Германией...

потом мы подружились с Петером!И дружим до сих пор.Ему сейчас 28 лет,и часто вспоминаем наше знакомство....

----

возможно,и многА букафф,и утомила вас,но от души!

 

 

За що люблю?

за бруківку.

за трамвайні колії.

за оборонні мури.

за львівську каву і вуличних музикантів.

за оперний і вернісаж.

за вузькі вулички і середньовічні будинки.

за площу Ринок і Високий замок.....

___________

За ритм його серця,що пульсує,вибиваючи свій такт.

за львіський дощ.

За ШАРМ!!!!!!!!!!!!!!!))))

 

 

 "В каждом человеке-СОЛНЦЕ. Только дайте ему светить" .                    СОКРАТ.